Основні відомості про підрозділ

Відділ філософії культури був створений в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 1984 року. Заснування відділу припало на час кульмінації радянського періоду так званого «розвинутого соціалізму». В цей час експоненціально виростає кількість західних досліджень з теорії та критики культури на тлі повоєнного визнання значущості культури як чинника післявоєнної деколонізації.  Західноєвропейські студентські рухи 60-х  –  «Культура – це життя навпаки!» – лише посилюють розуміння критичної функції культури, набуте й за «залізною завісою». У Києві боротьба за універсальні права людини набуває ясного спрямування в бік права на власне культурне сумління – на власну національну культуру, мову, мистецтво. Перша дослідницька парадигма робіт відділу спиралась на марксистські переосмислений діяльнісний підхід в філософії СРСР (В.П. Іванов) та світоглядну концепцію (В.І. Шинкарук).

Одним із головних наслідків такого філософсько-методологічного перетворення «навколишнього світу» у світ людини стало те, що разом із доведенням до кінцевої абстракції філософського поняття діяльності, культура набула статусу онтологічного явища; феномен культури підлягав вивченню як спосіб буття людини і спільнот, а не суто як об’єкт пізнавальних дій – предмет гуманітарно-історичних дисциплін та вивчення останнього «науковою» філософією діамату.

Новий відлік у філософському вивченні культури у відділі був наприкінці 90-тих рр. напередодні незалежності України. Вихідним пунктом постало розуміння, що немає «культури взагалі» (хоча, безумовно, можна говорити про загальнолюдські цінності та цивілізаційні надбання). Людина є не над культурою, а визначально є в культурі. Людина здатна ставитись до світу лише вихідному завдяки розумінню, яке задається її практичною втіленістю у той чи той життєвий світ, її у світі буттям. Цей підхід отримав назву онтологічного підходу до культури.

Наступні роки довели певну успішність онтологічної парадигми вивчення філософії культури та поступового розгортання більш розгалуженої сфери досліджень, у предметах яких культура посідає конституювальне місце.

Найважливіші праці відділу та співробітників відділу (1991-2017): 

Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. – К., 1991; Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). – К., 1991; Культура, личность, экзистенция // Онтологічні проблеми культури: Зб. наук. праць. – К., 1994; Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.; Політологія посткомунізму. – К., 1995; Українська державність у XX столітті. – К., 1996; Демони миру та боги війни: соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К., 1997; Пролеев С. В. Духовность и бытие человека. – К., 1992; Ідея культури: виклики сучасної цивілізації.  – К., 2003; Етичні норми і цінності: проблема обгрунтування.  – К., 1997; Етика і політика: проблеми взаємозв’язку. – К., 2000; Шліпченко С. Ю. Архітектурні принципи постмодернізму. – К., 2000; Гомілко О. Є. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі. – К., 2001; Етос і мораль у сучасному світі. – К., 2004; Пролеєв С. В. Метафізика влади. – К., 2005; Цивілізаційні виміри моралі: зміна парадигм. – К., 2007; Шліпченко С. Ю. Записано в камені: короткі інтервенції в історію та теорію архітектури. – К., 2008; Діалог sub specie ethicae. – К., 2011; Мулярчук Є. І. На межі буття: філософія конечності людського буття та етика. – К., 2012; Толерантність та діалог в сучасному світі // Зб. наук. праць. Філософські діалоги’2013. – Випуск 7. – К., 2013; Малахов В. А. По сю сторону ясности. Заметки. Размышления. Сновидения. – К., 2014; Андрій Баумейстер. Буття і благо. – Вінниця., 2014; Національна культура і громадянське суспільство. – К., 2015; Bilyi O. The Will to Identity. State Building and the Strategies of Legitimation. – K., 2017; Глобалізація і культурна ідентичність: український вимір. – (готується до друку); Культура, суспільство і насилля (готується до друку).

Загальна кількість співробітників розділу
Співробітники та аспіранти/докторанти Кількість
Завідувач 1
Заступник(и) завідувача -
Головні н.с. -
Провідні н.с. 4
Старші н.с. 3
Н.с. 4
Молодші н.с. 1
Головні конструктори / інженери /технологи -
Провідні конструктори / інженери /технологи -
Всього наукових працівників (за винятком докторантів та аспірантів) 13
Сумісники всього 1
у % до загальної кількості співробітників 15%
Докторанти -
Аспіранти 1
Техніки /допоміжний персонал 1
На громадських засадах (в т.ч. працівники, що перебувають у довгостроковому стажуванні за кордоном тощо) -