Результати роботи підрозділу

За звітний період 2013–2017 рр. співробітники відділу надавали науково-консультативні послуги у формі надання експертних рекомендацій вищим органам законодавчої та виконавчої влади, зокрема: надання експертних рекомендацій вищим посадовим особам країни  у складі Ради з питань національної єдності при Президенті України; Експертної ради Міністерства культури України з питань етнополітики, Колегії Міністерства освіти і науки України (Є. К. Бистрицький – 2014-2017 рр.); надання експертних рекомендацій у якості голови науково-методичної Підкомісії з філософії НМК МОН України. Розробка Стандарту вищої освіти України (бакалавр філософії) 2016 р. та розробка Стандарту вищої освіти України (магістр філософії) 2017 р. по замовленню МОН України (С.В. Пролеєв, 2016-2017 рр.); надання експертної підтримки Міністерству соціальної політики щодо розробки Концепції та Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затвердженої Кабінетом міністрів України 12 квітня 2018 року (О.О. Кисельова, 2016-2017). Співробітники відділу передавали знання державним службовцям: був проведений тренінг у формі навчального курсу «Аналіз державної політики» для новообраних Директорів генеральних директоратів 10 Міністерств, Секретаріату Кабінету Міністрів України та Національного агентства електронного врядування України, Національне агентство України з питань державної служби  (Р.В. Кобець, 2017 р.); була проведена низка тренінгів для тренерів щодо інтеграції гендерно-орієнтованого бюджетування до процесу розвитку об’єднаних територіальних громад (О.О.Кисельова, 2017 р.).

         Співробітники відділу також здійснювали передачу знань шляхом викладання лекційних курсів у таких провідних вузах як Київський національний університет імені Тараса Шевченка (С.В. Пролеєв, А.О. Баумейстер); НАУКМА (С.В. Пролеєв, Р.В. Кобець, О.Є. Гомілко, С.Ю. Шліпченко); Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова  (О.Є. Гомілко); Національне агентство з питань державної служби  (Р.В. Кобець), Вища школа філософії при Інституту філософії НАН України (Є.К. Бистрицький), Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського (А.О. Баумейстер).

         Передача знань і гуманітарних технологій також здійснювалась через експертну та організаційну участь співробітників у виданні провідного філософського часопису «Філософська думка»: С. Пролеєв – головний редактор часопису, О.Білий, Є.Бистрицький – члени редколегії часопису. С. Пролеєв – член редколегій часописів «Sententiae», «Філософія освіти», «Проблеми філософії права» та редколегії книжкової серії «Conditio humana» (Бєларусь).

         Важливою формою діяльності є експертна оцінка та популяризація результатів наукової діяльності через ЗМІ. Зокрема протягом 2013-2017 рр. співробітники відділу  брали участь у низці телепередач на ТБ каналах: Інтер, 5 канал, Espreso.TV, 24tv (Є.К. Бистрицький); Громадське телебачення (Є.К. Бистрицький, Р.В. Кобець); телеканал "Град" (Одеса) (С.В. Пролеєв); телеканал «Гамма», програма «Вторгнення» (Р.В. Кобець, С.В. Пролеєв, А.О. Баумейстер, О.Є. Гомілко); Український  Інтернет TV  UKRLIFE (С.В. Пролеєв, А.О. Баумейстер); Центральний ТБ канал (О.Є. Гомілко, В.Д. Жулай). Відзначимо виступи на радіо: Радіо Свобода, Українське радіо УР1, Громадське радіо (Є.К. Бистрицький), Українське радіо «Культура» (Є.І. Мулярчук, С.А. Лозниця), Радіо «Аристократ» (А.О. Баумейстер). Також співробітники відділу дали низку інтерв’ю у провідних українських виданнях: газета «День» (А.О. Баумейстер); Збруч, Новое время, Апостроф (Є.К. Бистрицький); журнал «Фокус» (А.О. Баумейстер); 2013-2017 рр. здійснена низка публікацій у блозі на «Української правди» (Є.К. Бистрицький) та у  2015-2017 у блозі газети «День» (А.О. Баумейстер).

            Відділ протягом звітного періоду був організатором та співорганізатором міжнародних та республіканських науково-практичних конференцій, круглих столів, семінарів тощо. Всього було організовано 41 науковий захід. Співробітники відділу брали участь у 87 науково-теоретичних конференціях за межами інституту.

        

         Найважливіші результати фундаментальних досліджень підрозділу:

2013 р.: Прояснена взаємодія культури і політики. Виявлений зв’язок розуміння свободи та практики з дотримання універсальних прав людини з особливостями культурної ідентичності. Показано що саме особливість розуміння та тлумачення чеснот у тій чи тій національній культурі у кінцевому рахунку визначає засади культурної політики суспільства. Встановлено, що національна ідентичність перманентно змінює свій зміст за умов глобалізації.  Запропоновано концепцію пост-мегаполісу як соціокультурного майданчику для розгортання політик ідентичності. Показано, що в процесі глобалізації провокується соцієтальна криза і створюються передумови для відродження ідеї держави-нації.

2014 р.: Здійснено інноваційне дослідження поняття насильства. Показана залежність сучасної глобалізації насилля у локальних конфліктах і тероризмі від конфлікту ідентичностей -- зіткнення культурних чинників. Доведено, що вирішення сучасних конфліктів не можна звести до політико-силових та економічних дій без врахування особливостей впливу культури на виникнення насилля та її ролі у міжкультурних відносинах.  Досліджені  морально-практичні способи утвердження людяності і людської ідентичності у теперішньому світі. Показано,  що збереження і нарощування людської присутності у суспільних процесах є передумовою вирішення актуальних проблем сьогодення, у яких турбота про людину та про присутність етики і моральною культури суспільства належить принципова  роль.

2015 р.: Дано визначення поняттю національно-культурної ідентичності. Показаний її зв'язок зі сферою громадянського суспільства та її значення у формуванні політичної нації.  Узагальнено історичний генезис європейських уявлень про засади громадянської ідентичності та здійснено порівняння європейської теорії і наявного стану розвитку громадянського суспільства в Україні. Знайдені аргументи  для боротьби проти антиукраїнської пропаганди , зокрема у суперечці «панславістів» і «європейців», що сьогодні активно використовується в Росії. Обгрунтована гіпотеза про засадничу роль морально-етичних чинників (колективних чеснот) у формуванні та ефективності громадянського етосу.

2016 р.: Визначено місце культури у системі базових форм суспільної легітимації – в політиці, соціальних інституціях. Проаналізований зв’язок  концепту легітимації і різноманітних форм культурної ідентичності, у тому числі – етнонаціональної та національної.  Висунута концептуальна гіпотеза, що  соціальна структура – це найконсервативніша складова суспільного розвитку, пов’язана з традицією, історією інституту влади,  ментальністю. Розгортання концепції  передбачає  визначення ролі культурно-історичних форм у процесі легітимації державної влади,  аналіз конфлікту онтологій як передумову соціального катаклізму та інституційної модернізації.

2017 р.: Здійснено новаційне дослідження морально-етичних чинників (колективних чеснот) у формуванні та ефективності етосу громадянського суспільства – політичного самовизначення особистості, чуття  соціальної справедливості та спрямування на спільне благо, життєвого і суспільного покликання, що є актуальним для сучасного саморозуміння суспільства, зокрема українського. Визначені культурно-історичні засади функціонування і розвитку сучасного українського суспільства в контексті фундаментальних цивілізаційних змін, що ними позначено перше десятиліття XXI століття.