Результати роботи підрозділу

У період з 2013 р. по 2017 р. працівники відділу історії зарубіжної філософії активно надавали науково-консультативні послуги, працюючи з магістрантами, аспірантами, докторантами провідних українських наукових установ та університетів, зокрема Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Київського університету туризму, економіки і права, Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Університету «Україна», Вищого інституту релігійних наук, Академії муніципального управління, Національного авіаційного університету, Українсько-американського гуманітарний інституту „Вісконсінський Міжнародний Університет (США) в Україні”, а також зі слухачами Вищої школи філософії при Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАНУ, у яких на основі розробок відділу були прочитані курси «Філософія», «Історія сучасної зарубіжної філософії», «Філософія мови», «Структуралізм», «Філософія права», «Туризмологія», «Біосоціогенеза людини», «Філософська етика», «Філософія культури», «Слов’янська релігійно-філософська думка XIX-XX ст.», «Вступ до інтелектуальної традиції ісламу», «Філософія Східної Азії», «Культура Японії», «Історія культур Сходу», «Індійська філософія», «Релігійні вчення Сходу» тощо.

Співробітниками відділу у березні-травні та в жовтні-листопаді  2017 р. прочитано 2 цикла лекцій для філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (дистанційно, через Скайп).

Співробітники відділу брали участь в численних міжнародних науково-практичних конференціях, Круглих столах та інших заходах (всього в 142 заходах).

Відділ проводив:

щорічну Міжнародну науково-практичну конференцію «Людина, суспільство, комунікативні технології» (з 2012-по 2017 р., спільно з кафедрою філософії Українського державного університету залізничного транспорту, м. Харків);

методологічні семінари, на яких за участі науковців з інших наукових установ та ВНЗ обговорювалися питання дослідження проблемного поля відділу;

регулярний семінар дослідників східних філософій (щомісяця);

Звіти про семінари, організовані відділом, публікувалися у фахових журналах та електронних ЗМІ.

Всього було організовано 4 Міжнародні науково-практичні конференції, 48 семінарів дослідників східних філософій, 9 методологічних семінарів.

На замовлення від Управління у зв’язках з громадськістю  Секретаріату Кабінету Міністрів України Л.А. Ситніченко у 2013 р. працювала як член Громадської ради при Управлінні у зв’язках з громадськістю  Секретаріату Кабінету Міністрів України   в експертній групі  з питань підготовки проекту Закону України «Про основні засади державної комунікативної політики».

Співробітники відділу (В.В. Лях, Л.А. Ситніченко) брали участь у роботі Круглого столу при Секретаріаті Кабінету Міністрів України «Інноваційні підходи у підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів з комунікації. Європейські стандарти та українські реалії».

Співробітники відділу брали активну участь:

у роботі 4-х Спеціалізованих вчених рад;

у  Експертній раді з філософії, політології та соціології ДАК МОН України;

у дослідженні  (спільно із завідувачем кафедри політичної філософії університету м. Тюбінген (Німеччина) проф. О.Гьофе) в межах   наукового  проекту «Право на ідентичність:  справедливість та визнання замість насильства» (Л.А. Ситніченко);

у роботі експертної ради експертної ради МОН молодь спорту України з філософських, політичних та соціологічних наук (експертиза докторських та кандидатських дисертацій);

у роботі експертної групи з питань оцінювання проектів, поданих на конкурс молодих учених МОН України в рамках секції «Правові, філософські, історичні та політологічні аспекти державотворення; захист свободи і національної безпеки України та її громадян на шляху євроінтеграції» при МОН України (Р.В. Самчук);

у роботі редколегій журналів, фахових з філософії: «Філософська думка», «Філософія освіти», «Філософські проблеми гуманітарних наук», «Тоталогія», «Психологія і суспільство», «Вісник Одеського національного університету (серія «Філософія»), «Мультиверсум. Філософський альманах», «Філософські обрії», «Ідеї. Філософско списание. Научно-теоретично прилагание», «Aliter» та ін;

В.В. Лях виконує функції головного редактора філософського альманаху «Мультиверсум» (має свій сайт в інтернеті), який видає відділ;

Пазенок В.С був головою редакційної колегії „Наукові записки КУТЕП”, серія „Філософські науки”.

Четверо співробітників відділу (Ситниченко Л.А., Йосипенко О.М., Завгородній Ю.Ю., Ярош О.А.) проходили стажування в зарубіжних університетах.

З 2013 р. групою працівників відділу за результатами спільного Міжнародного конкурсу Російського гуманітарного наукового фонду  та Націо­нальної академії наук України (Інститут філософії і права  Сибірського відділення  Російської академії наук  – Націо­нальна академія наук  України-2014) проводилось дослідження теми ”Соціальна криза в умовах глобалізації  (порівняльний аналіз досвіду Росії та України)”.  За результатами досліджень була підготовлена аналітична доповідь «Природа соціокультурних кризових явищ за доби глобалізації та шляхи їх подолання» (Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі № 124/384(а); 12.12.2013 р.). Також була підготовлена Аналітична записка «Трансформація соціокультурних цінностей в добу глобалізації та переходу до інформаційного суспільства» (Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, 12 грудня 2014 р.).

Найвагоміші результати фундаментальних досліджень відділу історії зарубіжної філософії (науково-дослідницька група з тематики історії зарубіжної філософії):

2013 р.: В процесі дослідження було встановлено, що в добу постмодерну відбувалося переосмислення представниками різних філософських течій таких ключових конструктів філософії, як розум, раціональність, істина, справедливість, суб’єкт пізнання тощо. Постмодерністська філософія наголошує на зростанні невизначеності, плюральності, різноманітності, багатоманітності мовленнєвих і життєвих форм. Відповідно, сучасне суспільство можна назвати суспільством невизначеності, в якому людині стало дуже непросто сформувати власну життєву стратегію. Автори дійшли висновку, що невизначеності та плинності процесів у суспільстві все в більшій мірі протистоїть самоорганізація інноваційних стратегій поведінки та віднайдених нових ідентичностей соціальних суб’єктів.

  1. р.: Обґрунтовано позитивний сенс постмодернізму, особливо його  деконструктивного етапу, який полягає в зламі інерції прогресизму і  зверненні до нової парадигми мислення через спроби змістовного подолання метафізики;  всебічно проаналізовано незавершеність доби постмодерну, насамперед  в сенсі з’ясування його соціокультурних засад, теоретичних траєкторій осмислення їх стану й можливої реконструкції, а також доведено, що  постмодерністський вибір «правильної» поведінки перетворився на вибір між «толерантністю як асиміляцією» і «толерантністю як солідарністю»;
  2.  р.: Встановлено, що філософії постмодерну властиві два методологічних підходи: індивідуалізм (атомізм) та голізм; з’ясовано  що сутністю останнього є спростування індивідуалістських уявлень про націю та державу як утопій та фікцій, негідних самообмежень і жертв з боку індивіда, та обґрунтування їхньої реальності, ціннісних сенсів, які вони у собі містять. З цією метою здійснено історико-філософське дослідження визначальних філософських концепцій постмодерну, зокрема з’ясовано  специфіку трансформації осмислення буття сучасної людини. В даному контексті осмислюються найістотніші процеси та тенденції, що складають даний феномен та впливають на формування образу «постмодерної людини».
  3. р.: Розглянуто дилему модерну та постмодерну крізь призму дилеми універсалізму та партикуляризму, а також виявлено їх особливості, втілені в антропологічному, прагматичному та соціально-критичному вимірах та підходах. Ґрунтовно переосмислено спроби трансформації універсалізму в ідею цілісного бачення  людського життя та зміну розуміння  філософія історії від «еволюціоністського» до «перервного»; проаналізовано зміну світобачення постмодерного індивіда, способи визначення його пріоритетів, цінностей, ідентичності, шляхів самореалізації як на особистісному рівні так у суспільному рівнях буття; на засадах тлумачення  людини доби постмодерну як людини постіндустріальної цивілізації значна увага приділена філософсько-антропологічній рефлексії впливу сучасних інформаційних технологій на людське буття,  а також з’ясовано властиву  постмодерній реальності  екзистенційну ситуацію, ставлення людини до світу та до себе та визначальні параметри буття людини у кризовому постмодерному світі.
  4. р.: Співробітники  досліджували аспекти трансформації феномену ідентичності в історико-філософському вимірі. Автори працювали над визначенням філософських підходів при аналізі феномену ідентичності, а також соціокультурного контексту, в межах якого проблема ідентичності виявляється актуалізованою. Дослідниками розглядалися такі питання, як окреслення співвідношення ідентичності та автентичності за доби глобалізації, визначення шляхів подолання кризи ідентичності через виокремлення її різних форм   (національна, етнічна, класова, гендерна, релігійна та ін.) та рівнів (суспільна, колективна, персональна).  

Значна увага в дослідженні приділялася проблемі з’ясування власне філософських аспектів концепту ідентичності, а також умов конкретного застосування цього поняття до феноменів персональної та колективної цілісності. Відповідно, авторами не лише виокремлюються різні типи ідентичності (національна, етнічна, класова, гендерна, релігійна та ін.) та рівні (суспільна, колективна, персональна), а й завдяки реконструкції засадничих історико-філософських дискурсів з’ясовано логічні аспекти концепту ідентичності.

 

Найвагоміші результати фундаментальних досліджень сектору історії східної філософії:

2013 р.:  Співробітники сектору історії східної філософії завершили роботу над плановою темою «Філософські традиції Сходу в ХІХ – І пол. ХХ ст.: трансформації інтелектуальної парадигми» (IV  кв. 2010 р. –  III  кв. 2013 р.). В результаті роботи над плановою темою були вперше проаналізовані та виявлені особливості рецепції західних концепцій у філософських традиціях Сходу у  ХІХ – першій половині ХХ ст. та трансформація останніх на їх основі; вперше вивчено шляхи формування національних шкіл академічної філософії західного типу в країнах Сходу та показано їхнє місце у тогочасному світовому історико-філософському процесі; уточнено розуміння історико-філософської рецепції та виявлено її типи; вперше введено у науковий обіг тексти представників академічної філософії країн Сходу зазначеного періоду; опубліковано і підготовлено до друку статті, індивідуальну та колективну монографію, у яких містяться оригінальні результати дослідження.

2014 р.: В рамках роботи над новою плановою темою «Антропологічні ідеї східних філософій: традиції та інновації» (IV кв. 2013 р. – III кв. 2016 р.) було сформульовано наукову концепцію: антропологічна проблематика віддавна посідала центральне місце у філософських традиціях Сходу і знаходила осмислення в різних течіях і школах, що спирались не лише на раціональні підходи до даної проблематики але й на персональний релігійний досвід.

2015 р.: У ході роботи над плановою темою «Антропологічні ідеї східних філософій: традиції та інновації» були отримані наступні попередні результати. Відштовхуючись від концепції «історичної тяглісті» (la longue durée)  Фернана Броделя та Жоржа Дюбі було показано, що ми можемо віднести уявлення про людину до, так званих, «в’язниць тривалого часу», тобто до фундаментальних ментальних структур, що завзято чинять опір інноваціям. Вони утворюють глибокий пласт ідей і поведінкових реакцій індивідуумів та суспільних груп в окремі історичні періоди.

2016 р.: Було завершено роботу над плановою темою «Антропологічні ідеї східних філософій: традиції та інновації». В результаті роботи вперше  у вітчизняній філософії проаналізовані та виявлені особливості розуміння феномену людського буття у філософських традиціях Сходу у компаративній перспективі; вперше досліджено особливості впливу рецепції та синтезу ідей західної та східної філософії в контексті антропологічної проблематики; уточнено взаємодію раціональних та ірраціональних чинників у становленні антропологічної проблематики у філософських традиціях Сходу; знайшло подальший розвиток дослідження проблематики пов’язаної із звільненням, природою свідомості, людською досконалістю у східних філософських традиціях; вперше введено у вітчизняний науковий обіг тексти представників академічної філософії країн Сходу що мають важливе значення для розуміння феномену людського буття; опубліковано і підготовлено до друку статті, індивідуальні та колективну монографію, у яких містяться оригінальні результати дослідження.

2017 р.: В рамках роботи над новою плановою темою ««Орієнталістська парадигма» у дослідженні інтелектуальних традицій Сходу: ХІХ – перша половина ХХ ст.» (III кв. 2016 р. – II кв. 2019 р.) було сформульовано наукову концепцію: «орієнталістський» етап у дослідженні східних філософій характеризувався побудовою джерельної та теоретико-методологічної бази для дослідження східних філософій у академічній науці, спираючись на концепти, притаманні тогочасній західній філософії.