Основні відомості про підрозділ

Відділ логіки та методології науки Інституту філософії НАН України (початкова назва – відділ логіки наукового пізнання) було створено 1963 року за ініціативи Павла Васильовича Копніна, котрий очолював Інститут філософії Академії наук УРСР в 1962–1968 роках. Колективна монографія «Логіка наукового дослідження» за редакцією П. Копніна та М. Поповича (1965) сформулювала проект, який на десятиріччя визначив головні напрямки філософського та методологічного аналізу наукового пізнання в Україні. У ньому було артикульовано засади ориґінального тлумачення логіки наукового дослідження. Засадовою для цього проекту стала ідея дослідження структур організації наукового знання, а також процесів і процедур його розвитку. Розвиток науки розглядали як закономірний, багатостадійний процес переходу пізнання від генези наукової ідеї та проблеми і формування емпіричної бази, через різні щаблі абстракції до вищих рівнів синтезу й структуризації систем наукового знання – наукових теорій, мереж теорій і наукової картини світу. Ідеї П. Копніна було надалі розвинено у працях його учнів і послідовників. Ідеї П.Копніна стали засадничими також для досліджень в галузі філософських проблем природознавства та екології, якими займався відповідний відділ під керівництвом П.С.Дишлевого, а згодом – Н.П.Депенчук, В.С.Лук’янця. Відділ логіки та методології науки сьогодні – один з головних центрів розвитку аналітичної філософії в Україні.

Впродовж останнього десятиріччя в дослідженнях відділу явно позначилася тенденція входження гуманітарних наук у царину логіко-методологічних досліджень. Дослідження співробітників відділу філософських проблем природознавства та екології, які в результаті реорганізації структури інституту, були переведені до відділу логіки та методології науки вписуються в проблемне поле цього відділу, оскільки як дослідницька тематика відділу філософських проблем природознавства, так і методологія досліджень спиралася на ідеї П.Копніна, В.І.Шинкарука, М.В.Поповича, а наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр.  це був єдиний відділ філософії, логіки та методології науки, в складі якого працювало 4 сектори.

Актуальність сучасної дослідницької тематики відділу зумовлена поворотом інтересів від всеохопних структур та процесів, що формують великі культурні зрушення, до індивідуальних чинників, які мають на увазі неповторний характер особистості. За аналогією із структурною лінгвістикою елементарну одиницю мови чи мовлення, фонему можна розглядати як цілісний «пучок властивостей» (Р.Якобсон). Визначення індивіда пов’язується з відповідною структурою (в прийнятій системі репрезентації знань – логікою, побудованою як своєрідна алгебра). На такій математизованій основі здійснюється уточнення понять в різних сферах, починаючи від дедуктивних наук і завершуючи структурним аналізом релігійно-міфологічної сфери. Співробітниками відділу уточнено ряд фундаментальних понять логіки, методології і філософії, що в деяких випадках вимагало побудови відповідної аксіоматичної системи чи принаймні викладу основних її ідей. Запропоновані системи,  найближчі  за змістом до логіки і філософії К.Поппера та деяких ідей П.В.Копніна. Включивши до інструментарію методику і результати психології, теорії мовленнєвих актів (Сьорль), соціології, культурології, автори зробили певний крок у напрямку повороту до всебічної характеристики історичного процесу як такого, що відбувається не за «спинами» його учасників, а власними їх розумом та волею.

Результати дослідження можуть скласти теоретичну базу для вивчення процесу трансформації українського суспільства в умовах інтеграції України в європейський гуманітарний та соціально-економічний простір; вони можуть бути використані у процесі розробки, вдосконалення й викладання нормативних та спеціальних навчальних курсів з аналітичної філософії, логіки, філософії науки, критичного мислення у Вищій школі філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та інших ВНЗ України. Матеріали дослідження також можуть стати у пригоді для Кабінету міністрів України у процесі вироблення гуманітарної політики, формування гуманітарного світогляду у середній та вищій школі, поширення оновлених уявлень про людину, культуру та соціальний світ в українському суспільстві.

Результати роботи можуть застосовуватися в соціальних і гуманітарних науках для подальших досліджень із філософії, соціології, психології, насамперед у навчальних курсах з аналітичної філософії, логіки та філософії науки; у міждисциплінарних гуманітарних дослідженнях, у галузі розвитку політичної та громадянської культури і громадянського суспільства України, у державній гуманітарній політиці.

Д.філос.н. Гардашук Т.В. виконувала дослідницький проект «Нанотехнології і наноетика: проблеми і перспективи» за програмою академічних обмінів уряду Німеччини DAAD в Інституту оцінки технологій та системного аналізу  Технологічного інституту Карлсруе (ITAS/KIT)у 2013 р. Д.філос.н. Гардашук Т.В. у 2013 р. також брала участь у проекті «Експертні товариства України та Білорусі в системі соціального менеджменту: теоретико-методологічний, й інституціональний аспекти» за фінансової підтримки Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (Державний фонд фундаментальних досліджень, Проект №Ф54.5/012). Протягом 2014 – 2017 вона була виконавцем планової теми «Феномен життя в сучасному науковому пізнанні» у відділі філософських проблем природознавства та екології, за підсумками виконання якої підготовлена монографія  у співавторстві з М.Кисельовим,  С.Грабовським та Ю.Іщенком.

Найважливіші праці відділу та співробітників відділу (1991-2017):  Попович М.В. Бути людиною (К.: 2011, 2016); Попович М.В. Червоне століття (К.: 2005);  Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії (К.: 2008); Кримський С.Б. Запити філософських смислів (2003); Кримський С.Б. Ранкові роздуми (К.: 2009); Гардашук Т.В. Этология в системе наук. – К., 1992; «Методологія екологічного синтезу» (К.: Наук, думка, 1994), Гардашук Т.І. «Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст» (К., 2000) Гардашук Т.В. «Концептуальні параметри екологізму» (К., 2005), «Екологічна виміри глобалізації» (К., 2006); «Феномен соціо-природних систем. Світоглядно-методологічна наприси» (К, 2009); «Етика науки: виклики сучасності» (К., 2014);       Гардашук Т.В. «Охорона природи в Україні як складова частина культури» (Історія української культури в 5-ти томах. – Т. 5: Українська культура ХХ – початку ХХІ століть. – Книга 4. – К.: Наукова думка, 2013); «Антропосфера: сучасні інтерпретації» (К., 2015); «Індустрія наукових знань доби високої електроніки. Монографія» (К.: 2013); «Індустрія наукових знань: вплив на соціогуманітарну сферу. Монографія» (К., 2015); Кузнєцов В.І. Українська фундаментальна наука і європейські цінності (К., 2015);  Васильченко А. А.       «Towards the logic of projective identification» (Journal of Applied Logic, 13, 2015); Йолон П. Ф. Шинкарук Володимир Іларіонович // Енциклопедія історії України. – К.: “Наукова думка”, 2013 р. – Т. 10; Навроцький В.В. «Топіка» Аристотеля і практичний поворот у сучасній логіці (Філософська думка. - 2016. - № 5).


Загальна кількість співробітників розділу


Співробітники та аспіранти/докторанти Кількість
Завідувач 1
Заступник(и) завідувача 1
Головні н.с. 2
Провідні н.с. 2
Старші н.с. 5
Н.с. -
Молодші н.с. 4
Головні конструктори / інженери /технологи -
Провідні конструктори / інженери /технологи 1
Всього наукових працівників (за винятком докторантів та аспірантів) 14
Сумісники всього 1
у % до загальної кількості співробітників -
Докторанти -
Аспіранти 1
Техніки /допоміжний персонал -
На громадських засадах (в т.ч. працівники, що перебувають у довгостроковому стажуванні за кордоном тощо) -

Кількість наукових працівників підрозділу за статтю, науковим ступенем та їх середній вік


Кількість наукових працівників з них мають науковий ступінь
Всього/ середній вік у тому числі жінок доктора наук доктора філософії (кандидата наук)
осіб/ середній вік у % до загаль-ної кількості Всього/ середній вік у тому числі жінок Всього/ середній вік у томучислі жінок
осіб/ середній вік у % до загаль-ної кількості осіб/ середній вік у % до загаль-ної кількості
14/62 5/52 35.7% 5/66.8 1/59 20% 7/51.7 2/53 26.6%

Список науковців Підрозділу

П.І.Б. Посада Науковий ступінь; вчене звання Напрям діяльності Рік початку роботи в установі h-index (за даними SCOPUS; за даними WoS)
Попович Мирослав Володимирович Директор Інституту, завідувач відділом Академік НАН України Проблемам логіки, методології та філософії науки, філософії й історії культури. Проблеми свободи і прав людини, становлення відкритого суспільства, формування ідеології та ідейно-політичних засад державотворення, стану суспільної свідомості в посткомуністичній Україні, особливостей укр. нації і нац. ментальності, шляхів гармонізації міжнац. та міжетнічних відносин, місця України в європейській спільноті. 16.11. 1959  
Гардашук Т.В.   В.о.,зав.віддлом,  пр.н.сп Д.філос.н. Екофілософія та сучасний екологізм; методологія та етика біомедичних досліджень,  DIY-science; комплексний аналіз феномену Science-Аrt, його методологічних, соціальних, етичних та естетичних аспектів. 01.12. 1982  
Кузнєцов В.І.   Гол.н.сп Д.філос.н.. Розвиток модифікованої структурно-номінативної реконструкції наукових теорій на ґрунті аналізу конструювання, функціонування та удосконалення їхніх взаємопов'язаних складників (понять, мов, моделей, проблем, операцій, оцінок тощо) та її застосування до епістемологічних, історико-наукових та наукознавчих питань. 15.11. 1974 2/2  
Лук’янець В.С.   Гол.н.сп. Д.філос.н. Новітні прориви, і ініційовані сучасним шквалом науково-технічних революцій, що ввергають техногенну цивілізацію в режим «Індустріалізації 4.0».  Соціально-антропологічне значення цього етапу розвитку індустріалізації, головні чинники, що породжують комп’ютерно-мережеве середовище для  робото-технологічних комплексів, котрі  виконують функції людини. 01.11. 1968  
Омельянчик В.Й.   Пр.н.сп Д.філос.н. Парадигми модального мислення (аналітичний та історичний виміри),  де аналізується застосування та функціонування модальних понять в онтології, метафізиці, філософії свідомості,  філософії науки, філософії дії, соціальній та політичній філософії. Вивчаються формальні аспекти модального мислення у реконструйованих логічних системах. Відслідковуються та окреслюються витоки сучасного модального мислення та його традиції. 21.04. 1980  
Навроцький В.В.   Ст.н.сп. Д.філос.н. Когнітивні і мотиваційні ментальні підстави соціальних дій із застосуванням методів аналітичної філософії свідомості, аналітичної філософії дії та логіки. Основні галузі дослідження: логічна семантика, аналітична філософія, теорія аргументації. 10.10 2003  
Писаренко Ю.Г.   Ст.н.сп. Канд.іст.н. Дослідження архаїчної ментальності та семіотики архаїчної культури. Найбільша увага приділяється виявленню моделей соціальності, зокрема, зоровій семіотиці явищ спорідненості, власності та влади. У зв’язку з цим, уважно вивчається тема «архаїчного дару» (потлачу) та т.з. «перехідного обряду». Розробляється проблема т.з. «соціовітальності». 01.04. 2003  
Васильченко А.А.   Ст.н.сп., заст.в.о. зав. відділу К.філос.н. Модальна логіка, логіка та метафізика інтенційності, теорія свідомості, застосування логіки до психологічних досліджень. Зокрема, аналіз логіко-онтологічних  аспектів теорії об’єктних стосунків, теорії проективної ідентифікації та теорії внутрішніх об’єктів (дослідження суб’єктивних онтологій). 03.06. 2002  
Вяткіна Н.Б.   Ст.н.сп. К.філос.н. Аналіз смислу, онтології; коґнітологія; логіко-семантичний аналіз мовлення, письма, референції, деференції як інструменту деконструкції і презентації знання, виявлення хибного дискурсу й засобів ведення інформаційних війн, експертної діяльності та еволюції соціо-семантичних мереж знання. 01.08. 1975  
Гудков М.О.   Ст.н.сп. К.філос.н. Аналіз підвалин квантової фізики та космології як фундаментальних дисциплін природознавства. На основі  аналізу квантової дуальності як основної процедури та семантичної форму побудови ідентичності їх об’єктного світу, а також базових об’єктних  форм індивідуалізації цих дисциплін, дослідження,  встановлюється ієрархія атомістичних, просторових, квантових і польових об’єктних сутностей субатомних та космологічних речей (явлень, процесів)  та відповідні горизонти реальності світу. 15.08. 1986  
Маєвський О.Л.   М.н.сп К.філос.н. Теорія пізнання, феноменалістична теорія досвіду; логіко-онтологічний базис фрагментарного знання; філософський коннекціонізм, дегуманізація інтелекту, машинне навчання й адаптивна раціональність. 15.11. 2002  
Кисляковська І.В.*   М.н.сп. К.філос.н. Філософія науки, методологія соціальних наук, філософія права. 01.12. 2005  
Кохан Я.О.   М.н.сп. К.філос.н. Основи логіки (логічні категорії; парадокси), логічна семантика (семантичний трикутник; теорія істинневих функцій; математичні структури; контексти), синтактика (логіка функцій: формальні мови, числення; теорія послідовностей), алгебраїчна логіка (логічні структури; системи альтернатив), прагматика. 15.11. 2002  
Поляк Г.В.* М.н.с. Магістр філосфії Модальна логіка та аналітична метафізика; проблеми середньовічної філософії та логіки (зокрема, проблема онтологічної арґументації та її інтерпретації в сучасній логіці). 01.11. 2010  
Іщенко Г.О. Провідний інж     26.11. 1996