Опис дослідницької стратегії

Від початку звітного періоду до 1 травня 2016 року Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ структурно складалося з двох відділів:

а) відділ філософії релігії (завідувач – д.філос.н. А.М. Колодний);

б) відділ історії релігії і практичного релігієзнавства (завідувач – д.філос.н. Л.О. Филипович).

Починаючи з 1 травня 2016 р. відділи були об’єднані в один – відділ філософії та історії релігії (завідувач – д.філос.н., проф. Л.О. Филипович).

 

Основними напрямами науково-дослідницької діяльності Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України є:

  • Релігієзнавство, його предмет і дисциплінарні вияви. Філософія релігії;
  • Історія релігієзнавства та богословської думки;
  • Природа і функціональність релігії;
  • Історія та конфесіологія релігії;
  • Нові релігійні течії та рухи. Плюральність релігійного життя;
  • Свобода буття релігії. Моделі державно-церковних відносин;
  • Релігія і Церква в історії та сьогоденні.

 

Провідними завданнями Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ є:

  • розробка теоретико-методичних проблем сучасного релігієзнавства в Україні з урахуванням досвіду світової науки;
  • дослідження історії релігій та церков в Україні;
  • координація діяльності в галузі наукових досліджень з релігієзнавчої проблематики в Україні;
  • аналіз віровчення та діяльності нових релігійних течій та рухів, які виникають чи розповсюджуються на теренах України;
  • вивчення сучасної релігійної ситуації в Україні, прогнозування її змін, моніторинг та аналіз міжконфесійних і державно-церковних відносин, сприяння формуванню в суспільстві релігійної толерантності;
  • співпраця із міжнародними центрами дослідження релігії, використовуючи різні форми співпраці (обмін кадрами, ідеями, літературою, досвідом, проведення конференцій, стажування, лекції, спільні проекти, монографії тощо);
  • поширення знань про релігію, її історію, генезис, сучасні тенденції розвитку, суспільні функції через засоби масової інформації, друковану продукцію;
  • організація та проведення разом з органами державної влади та громадськими організаціями широкого й відкритого діалогу людей, прихильників різних світоглядних орієнтирів та установок: віруючих і невіруючих, послідовників різних віросповідних напрямів, церков, сприяння позитивному розвитку цивілізованих форм їх співробітництва.