Результати роботи підрозділу

Однією із сфер діяльності Відділення релігієзнавства в період – 2013-2017р.р. була постійна  консультативна допомога здобувачам наукових ступенів.

До Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ звертались також офіси конфесій з проханням у вирішенні різних проблем релігійного життя. Останнім часом доводилось багато уваги приділяти експертизі релігійної літератури, яка надходить із-за кордону, вирішенню питань успадкування  конфесійних об’єктів, «запозичених» державою у своє використання.

Науковці Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ були задіяні також в роботі Малої академії наук України. При цьому молодих дослідників не лише консультують з тем досліджень, а також проводилась робота з рецензування  робіт майбутніх дослідників та здійснювався  захист підготованих робіт. Щороку на всеукраїнський конкурс надходить декілька робіт молодих дослідників, їх автори зрештою стають студентами релігієзнавчих спеціалізацій.

Протягом звітного періоду Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ виступило організатором чи співорганізатором  наукових конференцій, робота яких переважним чином завершувалася видруком їх матеріалів. Так, в 2013 році – 11 наукових конференцій, в 2014 – 16, в 2015 – 12, в 2016 – 14, і в 2017 – 13. За звітній період науковці Відділення релігієзнавства брали участь в 185 наукових конференціях.

Важливою ділянкою роботи науковців Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ стала співпраця із зарубіжними тематично визначеними асоціаціями, певними навчальними інституціями, окремими науковцями. Зокрема, протягом звітнього періоду Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ стало членом Міжнародної Асоціації істориків релігії, Європейської Асоціації дослідників релігії, Міжнародної Асоціації релігійної свободи, Міжнародної Асоціації соціологів релігії, Парламенту релігій світу. На базі Відділення діє Координаційна Рада з релігієзнавства країн Центральної і Східної Європи (куратор – проф. Л.Филипович).

Маємо творчу співпрацю із Інститутом релігієзнавства Ягелонського університету (Краків, Польща), Міжнародним центром релігії і права Брігамянгського університету (Прово, США), Інститутом філософії Білоруської Академії наук, релігієзнавцями Грузії з Академії наук, Китаю в дослідженні буддизму, донедавна – із російськими науковцями через Координаційну Раду.

У Відділенні релігієзнавства перебувало на стажуванні 6 зарубіжних науковців. Так, останнім з них річне стажування у Відділенні релігієзнавства ІФ НАНУ пройшов у 2016-2017 рр. професор з Брігамянгського університету (Прово) Говард Біддулф.

Щороку маємо виїзди співробітників Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ на зарубіжні наукові конференції в різні країни (2013 рік -13 (Білорусь, Литва, Латвія, Польща, Греція, Росія); 2014 рік – 6 (США, Канада, Польща, Білорусь); 2015 рік – 7 (США, Вірменія, Білорусь, Німеччина); 2016 – 6 (Грузія, Фінляндія, Польща); 2017 – 4 (Канада, США, Бельгія). На 2018 рік маємо запрошення науковців Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ до 4 країн світу.

Протягом звітного періоду релігієзнавчі курси та спецкурси читали 5 співробітників Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ в 9 світських і 2 духовних навчальних закладах.

         Основні результати фундаментальних досліджень Відділення релігієзнавства:

2013 рік. З’ясовано впливи релігії на  формування і функціонування  її філософської та наукової, моральної і художньої свідомості,  взагалі на різноманіття культурно-духовної сфери людського життя, на політику і право, освіту і просвіту. Встановлено, що споглядальний характер релігійної свідомості виключає її з числа активних чинників людського життя, чинників його перетворень. Тому вартою уваги є думка дослідників про світськість освіти, про необхідність впровадження у вишах країни релігієзнавчої, а не релігійної освіти.

2014 рік. Відповідно до визначення релігійного інституту розглянуті його відмінності від поняття релігійної організації. Останні становлять собою такі соціальні форми, в яких закріплюються й реалізуються ті або інші інститути. Виснувано, що організації, які постають продуктом діяльності релігійних інститутів, відокремлюються від них. В умовах модернізації і глобалізації релігійні інститути не завжди можуть вкладатися в рамки ідеально-визначених типів, виписаних, зокрема в соціології релігії – виникають нові, які не можуть повністю вписуватися в рамки тих типів, які виписані на матеріалі інших релігійних прикладів.

2015 рік. Встановлено, що відношення релігії і науки в духовній історії людства можна узагальнено відобразити у моделях: – безумовного підпорядкування науки релігії, церкві; – принципової несумісності, непримиримості й конфлікту; – незалежного існування релігії та науки;– модель симфонійного, гармонійного співіснування науки і релігії у формі їх взаємодії, взаємозбагачення, інтеграції. Доведено, що найбільш усталеною і оптимальною моделлю представляється модель незалежного існування релігії та науки, яка передбачає автономний, самостійний розвиток кожного з суб’єктів відношення, незалежно навіть від ситуативного піднесення авторитету в суспільстві того чи іншого суб’єкту відносин у різні періоди розвитку людської цивілізації. Ця модель водночас не означає режиму консервативної замкнутості чи самоізольованості, а припускає умови діалогу, запозичення та критично-творчого використання ідей.

2016 рік. Обґрунтовано нове бачення функціональності релігії та релігійних організацій з розкриттям особливостей виявів кожної. Досліджено специфіку релігійних трансформацій в українському суспільстві та доведено, що релігійні інституції в переважній більшості в своєму функціонуванні прагнуть до розширення сфер впливу, до масштабування своєї присутності в соціумі, до урізноманітнення соціальних ролей, які відіграють релігійні інституції, а інколи і до підміни інших, нерелігійних інституцій, складаючи їм певну конкуренцію. Запропоновано гармонійні моделі співіснування, взаємодії в українському суспільстві світського та релігійного факторів з чітким розмежуванням функціональностей одного від іншого.

2017 рік. Виявлені особливості структурування релігійного феномену взагалі, ті зміни, які відбуваються у кожному із її складових за умов глобалізації, постмодерну і секуляризації, під впливом ускладнення міжконфесійних відносин. Проаналізовано тенденції осучаснення кожного із елементів релігійного феномену, насамперед її нових організаційних виявів, які роблять релігію все більше затребуваною.